Перші дослідження мінеральних вод в регіоні Луги, розташованому вздовж берегів Великої Пині від села Солочин до Голубиного, були проведені лікарем A. Себеоку 1775 році. Спочатку ці води експортувалися як “борвіз” (що в перекладі з угорської означає “винні води”) для розведення вина. Проте, починаючи з 1872 року, фармацевт Б. Палл став рекомендувати їх для лікувальних цілей з джерела під назвою Маргіт, яке належало лікарю Л. Карловському та отримало назву на честь Маргіти Карлівської.

Також існувало ще одне джерело з аналогічним хімічним складом, відоме як Ержибет, яке було у володінні графа Шенборна і вивчено у 1879 році викладачем хімії з Відня, Клетсинським В.. Мінеральна вода з цього джерела розливалася і була експортована не тільки в різні куточки Австро-Угорської Імперії, але й за її межі. Інформація про неї була добре відома завдяки різноманітним виданням кінця XIX – початку XX століття, рекламним буклетам і ілюстрованим путівникам (за 1913-1914 роки). Luhi Erzsebet (Єржибет Лужанська, дослівно) вважали ефективною при різних хворобах, включаючи захворювання шлунка, підвищену кислотність, проблеми з печією, відрижку, а також при хронічних катарах носоглотки, гортані та бронхіті. Цю воду рекомендували для хворих з кровохарканням, вадами серця та астмою, також вона була популярна як освіжаючий напій.

Завод розливу мінеральної води Луги Ержибет зберігся до 1945 року і був перейменований в Луги. З 1952 року тут розливали дві мінеральні води з лівого берега Пині – “Лужанська – 1” і “Лужанська – 2” зі свердловини № 1-РЗ і 2-РЗ. З 1972 року почався розлив мінеральної води Лужанська зі свердловини № 3-РЗ.